… «Було це дуже давно, коли Бог тільки створив землю, сонце і воду. Сонце встало, пробудило землю, і полюбила земля дощ, і гарячою була їхня любов. Від цієї любові народили вони дітей – велетнів. І як рай стала жити земля, і радісно було жити на цій землі. Жили велетні в наших краях також, а замість столу їм служив острів, де зараз Старе місто. Часто збиралися вони за дружнім столом. Ось вони ногами своїми і витоптали навколо столу велику долину, яка з часом Смотрич – річка для свого русла вибрала »…
… Так говорить легенда. Власне, легенд, повір’їв і неймовірних історій в Кам’янець – Подільському хоч відбавляй. Це місто дивує як своєю історією, так і 
незвичайним ландшафтом. Відвідавши його, губишся, чому захоплюватися більше – геніальному творінню природи чи майстерності багатьох поколінь зодчих. Історики сперечаються про дату заснування міста. Одні стверджують, що перша згадка про Кам’янець відноситься до шістдесятих років ХІV століття в літописі «Про Подільської землі». Інші – що місто заснували римляни в перше сторіччя нашої ери, залишивши після себе пятіарочний дерев’яний міст, зображений на Траяновой колоні в Італії.
Кам’янець – Подільський називають містом семи культур – за кількістю національностей, що проживали і привносили внесок у його створення. У різні часи тут проживали росіяни, українці, турки, татари, вірмени, євреї, литовці і, звичайно ж, поляки. Татари побудували тут першу фортецю. Турки – мінарет, бастіони і навіщо – то замурували римський арочний міст у кам’яний саркофаг. Вірмени заснували найбільшу общину в Україні, багату настільки, що королі польські брали кредит на військові потреби. Євреї вели в місті активну торгівлю. Українці жили, працювали, будували. Поляки воювали, будували, і знову воювали.
башта, фортеця,